Сценарій виховної години «Герої Крут – ніхто не забутий»
Мета: закріпити і поглибити знання учнів про події під Крутами 29 січня 1918 року, розвивати творчі здібності учнів, формувати їх художньо-образне мислення, сприяти становленню національної свідомості учнів; розвивати почуття патріотизму, готовність захищати Батьківщину, формувати толерантність, громадянську компетентність, відповідальність; виховувати пізнавальний інтерес до історичного минулого рідного краю, повагу до героїчних вчинків людей, залучати учнів до колективно-творчих справ.
Форма проведення: тематичний вечір.
Зал прибраний у синьо-жовтих кольорах, прикрашений рушниками, у центрі сцени назва виховного заходу і дата — 29 січня 1918 року, посередині стіл з хлібом-сіллю, свічки, біля сцени — виставка літератури та учнівських повідомлень про бій під Крутами.
Звучить пісня групи «Мандри» Не спи моя рідня земля .
Слайд №1
Читець 1:
І знов, у котрий це вже раз,
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’януть той славний час,
Коли на користь Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути.
Ведуча:
29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.
Читець 2:
Під Крутами там молоде юнацтво
На бій кривавий з ворогами стали.
За Україну, славу, честь й багатство
Життя юнацьке своє там віддало.
Ведуча:
29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.
Фільм Бій під Крутами 29 січня 1918 року.mp4
Слайд №2
Читець1:
Ви сміло виступили в бій
Хоч ворог був страшний, суворий,
В душі не було молодій
Ані вагання, ні покори!
Сніги зледенілі
І темінь іскриста
Над Крутами в скруту
Зійшлося їх триста.
Моя Україно, Мій Києве - княже,
Ця юнь безборонна
За тебе поляже.
Слайд №3
Читець 2:
Десять йшло проти ста,
І кидались грудьми на гармати,
Бо за ними свята Україна стояла, як мати.
І остання гупає гармата..
На життя без надій
Їм стояти, стояти, стояти!
Слайд №4
Читець1:
Земля дрижала.
Схід вогнем горів,
Сурмили сурми.
Гримали гармати.
А в їх очах, вогнистих та завзятих
Палав святий, благословенний гнів.
Слайд №5
Ведуча:
Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати». Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть… Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.
Балада про Крути.mp4
Слайд №6.
Читець2:
П’янила ниву кров їх чиста
Завершилося: вже бій стихав,
І впали всі героїв триста!
Останніх, смілих – гнів садиста
В полоні всіх закатував.
Слайд №7.
Ведуча:
Селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм. 1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося. 19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному кладовищі в центрі Києва. Увічненням цього є відома поезія Павла Тичини «Пам’яті тридцяти».
Слайд №8.
Учень читає вірш «Пам'яти 30»:
На Аскольдовій могилі
Поховали їх – Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі- Український цвіт!
- По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер І Дніпро - ріка…
На кого зазнявся воїн?
Боже, покарай!
- Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій могилі-
Поховали їх.
Слайд №9-10.
Ведуча:
Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!». Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії. Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть. Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом.
Слайд №11-12.
На знак поваги до відчайдушного героїчного вчинку під станцією Крути відкрили меморіал пам’яті героїв Крут. Праворуч на кургані стоїть високий хрест з табличками імен молодих героївгімназистів. А поряд височіє зведена червона колона як знак самопожертви відважних воїнів — студентів Київського університету ім. Св. Володимира.
Музей розміщений у звичайних вагонах.
Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі…
Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою Росії. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю. Знаємо, що на сході нашої держави проходить антитерористична операція, неоголошена війна. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Словом підтримки, невеликим сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування, дитячою молитвою за захисника.
Учень читає вірш «Мені наснилося, що вони зустрілись».
Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й криворізький син.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви тут жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а ,жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я криворізький син, я теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й криворізький син
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."
Ведуча:
Разом з героями крут ми шануємо пам 'ять наших загиблих випускників, які віддали життя за Україну, виходячи із пекельних котлів, влаштованих російськими загарбниками.
Відео «Он выходил из-под Иловайска.mp4»
Ведуча:
Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Пропоную вшанувати хвилиною мовчання пам’ять героїв, замордованих під Крутами та загиблих випускників КПТМЛ.
Слайд №13 загиблих випускників.
Ведуча:
Давайте кожного дня молитися за Україну. Щоб вже нарешті настав мирі спокій, щоб більше не проливалася кров синів України.
Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили». Любіть і бережіть Україну, бережіть себе.
Ми хочим миру рідній Україні. Але говорили сьогодні більше про війну, про те, що болить кожній небайдужій українській людині. Болить за маму, яка хоронить єдиного сина, болить за молодого юнака, який у двадцять років став безпорадним інвалідом, болить за Україну, яка впродовж не одного століття розплачується невідомо за які гріхи кров’ю свого народу.
Нехай же чиста блакить українського неба не жахається від розрядів «Градів»! Нехай жіночі серця не тремтять, очікуючи страшну звістку для своїх чоловіків, синів туди чи про них - звідти. Нехай запанує мир і спокій у нашій багатостраждальній Україні.
Відео пісня про українську армію.
Ведуча:
Слава Україні! - Героям слава!