Осташевський Олексій Сергійович
- Деталі
- Категорія: Герої не вмирають!!!
- Опубліковано: Середа, 17 січня 2018, 08:10
- Перегляди: 650
Осташевський Олексій Сергійович
(1.06.1991 – 1.02.2015)
Молодший сержант, командир танка 17-ої окремої гвардійської Криворізької танкової бригади військової частини А3283.
Осташевський Олексій Сергійович народився 1 червня 1991 року в м. Судак (за іншими даними в м. Кривий Ріг). Закінчив Криворізьку загальноосвітню школу № 84. Продовжив навчання у Державному навчальному закладі «Криворізький професійний ліцей». У 2010 році проходив службу в Збройних силах України. По завершенню служби працював у відокремленому структурному підрозділі «Вагонне депо станції Мудрьона» Державного підприємства «Придніпровська залізниця».
Мобілізований 31 липня 2014 року. Загинув 1 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання в районі в с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області. В результаті прямого попадання ПТУР загинув весь екіпаж танку: молодший сержант Осташевський Олексій Сергійович, молодший сержант Денисюк Василь Захарович та старший солдат Ткачук Костянтин В’ячеславович.
Похований на Алеї Слави на Центральному кладовищі Кривого Рогу.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
За особисту мужність і героїзм, самовідданість та вірність військовій присязі й народу України, проявлені при виконанні військового обов’язку нагороджений нагрудним знаком за «Заслуги перед містом ІІІ ступеня» (посмертно).
Сімейний стан: залишились дружина та донька.
Віталій Панич, волонтер: «Я добре пам’ятаю цей екіпаж, чи не наймолодший у 17-й окремій танковій бригаді, у мене навіть зберігся відеозапис поїздки саме на цьому танку. Під Дебальцевим ці три воїни трималися до останнього… 1 лютого 2015 р. між селами Троїцьке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (близько 60 бійців) та два танки 17-ї танкової, вийшло близько 10 одиниць ворожої бронетехніки (танки, БТР, МТ-ЛБ), кілька «Уралів» з зенітними гарматами, значні сили піхоти. Спасибі нашій артилерії – «відпрацювали» відмінно, одна бронемашина та «Урал» залишилися підбитими стояти, але 4-5 танків атакували нашу позицію. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського знищив один із цих танків, коли вони вже підішли впритул і в окопах спалахували рукопашні сутички. Їхній танк підбили протитанковою керованою ракетою. Командирський люк був відкритий, і через нього внаслідок вибуху Олексія Осташевського викинуло із башти метрів на 30, Костя Ткачук та Вася Денисюк згоріли у машині, лише за 45 діб за допомогою тестів ДНК встановили, хто із них хто… Позицію вдалося відстояти, у цьому бою було захоплено справний російський танк Т-72 і полоненого – контуженого механіка-водія».
В одну из прошлых поездок в 11 ОМПБ «Киевская Русь» мы были на одной из передовых позиций бата. Проезжая уже обратно мы увидели сгоревший танк. По танку было известно только одно: он наш и там погибли парни.... Мы походили вокруг сделали пару фото и поехали дальше по своим волонтерским делам, но что-то не давало мне покоя по этому танку... Уже приехав в Киев и опубликовав эти фото, со мной связался Виталий Панич волонтер, который ездил и помогал парням, погибшим в этом танке... От него я и узнал о том, что произошло и имена погибших ребят 17 танковой бригады.
Тогда и было принято решение установить памятную табличку на месте гибели ребят. С этой идеей я поделился с друзьями и разведкой бата, которые очень поддержали и пообещали помочь! Александр Яценко предложил сделать памятный камень, что и было реализовано им и Сергеем Рашко...
Олег Браславский доставил камень в наше расположение непосредственно на передовую, где мы с разведкой и Комбатом 11 ОМПБ «Киевская Русь» и установили его в память о ребятах 6.12.2015 года на месте их гибели в день вооруженных сил Украины и отдали воинские почести троекратным салютом в честь героев!
Во время установки мемориального камня, не смотря на присутствие рядом миссии ОБСЕ, противник сопровождал наши действия обстрелом и положил с недолетом 150-80 метров 8 мин, но видать кто-то с выше нас таки бережет...
Хочу поблагодарить руководство «Національного військово-сторичного музею України» за поддержку и помощь в организации, а так же за возможность организовать в музее стенд-экспозицию в честь погибших героев...
Червоний гірник. – 2015. – № 29 (21 квітня). – С. 4.
https://www.facebook.com/vitaly.panich/posts/628913837240997
http://memorybook.org.ua/